Упродовж
4 років ми з гордістю та вдячністю пишаємося людьми — командою однодумців, які стали на початку створення та розвитку нашого інклюзивно- ресурсного центру.
Річниця…,
але без урочистостей…, відсвяткуємо після перемоги! Наразі надихаємось спогадами про чудові, мирні часи – відкриття інклюзивно-ресурсного центру, святкування Міжнародного Дня захисту дітей, Дня
родини, новорічно-різдвяних свят, екскурсією у Кортеліський історичний музей з подальшим відпочинком на природі і багатьма, багатьма іншими заходами, коли установа була наче вулик - з дитячими
емоціями, іграми та розвагами.
А
ще, живемо вірою у перемогу, у наші Збройні Сили України, адже війна обмежила наших дітей в отриманні якісних послуг, які їм вкрай необхідні.
Чи
спроможні ми відчути як почуваються діти, які мають соціоадаптаційні, інтелектуальні чи фізичні труднощі, з якою низкою проблем вони стикаються щодня в освітньому процесі застосовуючи технології
дистанційного навчання. Дорослим важко зрозуміти, а дітям в рази складніше донести нам свій стан, своє бачення, тому, що живуть у своєму світі і кожен сприймає його по-своєму. У багатьох з них
був вже сталий режим дня, відпрацьований чіткий алгоритм дій, вироблений єдиний маршрут до інклюзивно-ресурсного центру, до садочку чи школи і таке інше. Так живуть діти з особливими освітніми
потребами, за певними правилами…. Пристосували свій спосіб життя до цих умов і їхні родини. І все було добре! Діти були в соціумі, раділи дитинству, навчались і розвивались…
Але
раптом «хтось» усе зруйнував, порушив цей алгоритм, вніс «свої» корективи в життя дітей. Навіщо, для чого, з якою метою…?
Або
ж, скажімо, чому дитина з особливими освітніми потребами, маючи статус «з інвалідністю» змушена набувати ще й статус «внутрішньо переміщеної особи»? Чи думав цей «хтось», розпочинаючи
повномасштабну війну, про цих дітей? Чому вони, мешкаючи у містах-мільйонниках, щоденно відвідуючи реабілітаційні центри, змушені були переїжджати у маленьке селище та із-за об’єктивних причин не
мати можливості повноцінно отримувати той спектр послуг, в яких є нагальна потреба! І ще сотні таких чому…?!
Але
попри війну, незважаючи на всі життєві негаразди, наш інклюзивно-ресурсний центр разом з батьками продовжує дарувати дітям тепло, турботу та увагу.
Дякуємо
всім, хто був увесь цей час разом з нами і хто сьогодні боронить нашу державу аби майбутнє дітей було щасливим!
Далі
буде…
P.S.
Пригадаймо… світлини за наші чотири роки!
